Вулканічні Карпати

Кільцевий маршрут Ужгород – Перечин – Свалява – Мукачево – Ужгород охоплює північно-західну частину Закарпаття, пролягає вздовж масивів вулканічних гірських хребтів і складає 130 км. В ході поїздки можна не тільки оцінити красу Вулканічних Карпат, побачити полонинські гори, але і відвідати основні санаторні заклади Закарпаття.

Маршрут почнемо з Ужгорода. Огляд міста, заснованого понад 1100 років тому, потребує окремої екскурсії. Неповний перелік його екскурсійних об’єктів включає наступні: замок-фортеця Х-ХVІІ століть, кафедральний собор XVII ст., побудований у стилі ренесансу, резиденція єпископа (1644 р.) в стилі бароко, будівля колишнього комітатського управління, споруджена в 1809 р. Значним пам’ятником архітектури та монументального живопису ХІІ-ХУ ст. є Горянська ротонда. В Ужгороді туристи можуть відвідати краєзнавчий музей, музей народної архітектури і побуту, художній музей.

Невицький замок

Із Ужгорода їдемо в напрямку смт Перечин. Перед селом Кам’яниця, в якому функціонує потужний кар’єр по видобутку андезиту, звертаємо до історичного і воєнно-архітектурного пам’ятника середньовіччя – Невицького замку, до якого веде асфальтова дорога. По одній з легенд, в замку, побудованому слов’янською княгинею, врятувались дівчата з навколишніх сіл під час раптового нападу ворогів і він дістав назву “Невицький”, тобто замок невісток. Фактичний матеріал містить наступні відомості: перша документальна згадка про фортецю датується 1274 роком, в XIV ст. всі дерев’яні укріплення замінили на кам’яні, а в 1644 році замок зруйнували війська трансільванського князя Дьєрдя II Ракоці і з того часу він більше не відбудовувався. Щоб зберегти вежі донжон (головна) та ронделла, над ними було споруджено дах в 1924 році, але в іншому первісна архітектура старовинної споруди не змінилася.

Перечин – районний центр, селище міського типу з 1974 року, осередок лемків на Закарпатті. Перша писемна згадка про цей населений пункт, який називають столицею Турянської долини, датується 1399 роком. Через селище проходить не тільки автотраса загальнодержавного значення Ужгород-Самбір-Львів, але й залізнична магістраль Ужгород-Київ, а перша залізнична вітка була прокладена тут ще в 1890 році за часів Австро-Угорської монархії.

На околиці Перечина повертаємо в напрямку на Сваляву, в долину ріки Тур’я. Лісисті схили справа від шосе відносяться до гірського хребта Синаторія, який ховає багато пам’яток природи, що утворилися в період активного вулканізму. Наступний великий населений пункт у підніжжя Вулканічний Карпат – с. Турья Ремета. В 30-х – 70-х роках 19 ст. тут діяв невеликий металургійний завод. В центрі села, в місці злиття річок Тур’я і Туриця, є поворот на с. Лумшори – відправний пункт пішохідних маршрутів на полонину Рівну (Руну). На стіні сільської церкви можна побачити меморіальну дошку, встановлену в 1838 році – пам’ятник листоноші, який завоював вдячність співгромадян своєю відданою службою.

Гори біля Перечина (хребет Синаторія)

Нитка шосе перетинає Раково, Тур’ю Пасіку, Порошково. В напрямку села Тур’я Поляна видно пласку громаду полонини Руна. Далеко за селом, під самою полониною, у верхів’ях швидкоплинної річки Шипот, розташований водоспад Воєводин – один з найбільших на Закарпатті. А на протилежній стороні розлогої Турянської долини, за с. Тур’я Бистра, починаються відроги потужного вулканічного хребта Синяк.

Межею Перечинського району є невисокий Оленьовський перевал, з якого відкривається гарний вигляд на вкриті лісом схили Вулканічних Карпат, на віддалену полонину Боржава. Крутими серпантинами дорога спускається в село з промовистою назвою Оленьово. Звідси починається район, який часто називають долиною оздоровниць, де нараховується більше 100 мінеральних джерел та свердловин, які експлуатують дари древнього вулканізму мінеральні води, що застосовуються як столові та з метою лікування захворювань органів травлення. На базі мінеральних джерел функціонують цехи по розливу мінвод, санаторії Свалявщини та Мукачівщини. Перший з таких санаторіїв на нашому шляху “Сонячне Закарпаття”, розташований за селом Яківське, на околиці селища Поляна. Тут лікують захворювання органів травлення, печінки, обміну речовин та ін., застосовуючи чудодійні властивості гідрокарбонатно-натрієвої води “Поляна Квасова”, ступінь мінералізації якої найвищий серед питних мінвод Закарпаття і складає 8-12 г/л.

Основним лікувальним фактором наступного санаторію гастроентерологічного профілю є відома ще з XV ст. вода “Поляна Купіль”. Датою виникнення сан. “Поляна”, розташованого в центрі селища, вважають 1868 рік, коли на території нинішньої оздоровниці було засновано лікувальний заклад “Полянська Купіль”. Звідси всього 6 км до міста Сваляви, але на цьому відрізку шляху ще два санаторії – “Квітка полонини” та „Кришталеве джерело”, в яких успішно застосовують з лікувальною метою декілька типів мінеральних вод, зокрема “Лужанська” № 4 та № 7.

Окрім відвідування бювету, ознайомлення з територією, інтерес представляють і невеликі прогулянки в околицях кожного з санаторіїв. Наприклад, в “Квітці Полонини” цікаво пройтися дендропарком, а нетривала мандрівка схилом вздовж траси гірськолижного підйомника дозволяє піднятися на відкрите місце і побачити навколишні краєвиди.

Мукачево

Проїжджаємо село Голубине і тримаємо напрямок на Мукачево. Зліва залишається місто Свалява, розташоване в просторій улоговині річки Латориця, на перехресті доріг, де сходяться декілька гірських долин. Районний центр з 20 тис. жителів відомий, насамперед, завдяки джерелам мінеральних вод. Мільйони пляшок мінерально-столових вод “Свалява”, “Неліпинська”, “Лужанська” та ін. відправляються щорічно в торгову мережу. На околиці Сваляви, в районі колишнього села Бистрий, знаходиться дерев’яна Михайлівська церква 7 ст., дорога до якої проходить повз 400- літній дуб, який витримав бурі минулих століть і зберігся в центрі Закарпаття.

На обох берегах річки Латориця піднімаються схили Вулканічних Карпат. На правому березі це відроги хребта Синяк, на лівому – гірський масив Великий Діл. Дорожній знак сповіщає про початок Мукачівського району. Трохи далі, навпроти залізничної станції, знаходиться санаторії кардіоневрологічного профілю “Карпати”. Тіниста алея старого дендропарку виводить до корпусу №2 санаторію, колишнього мисливського палацу австрійських аристократів. Сучасна лікувальна база, комфортабельні корпуси, благоприємні кліматичні умови сприяють популярності цього флагмана санаторно-курортного лікування в Закарпатті.

Ще через три кілометри автотраси, в селі Чинадієво, дорога звертає в напрямку сан. “Синяк”, до якого звідси 10 км. Бальнеологічний курорт, оточений горами, знаходиться в лісовій зоні на висоті 450 м над рівнем моря. Головний лікувальний засіб мінеральна сірководнева сульфатна кальцієва вода, відома своїм оздоровчим впливом на організм людини. Особливо ефективно лікує захворювання опорно-рухової системи, про що свідчить стенд в лікувальному корпусі, на якому експонуються костури тих хворих, яким найбільше допомогли чудодійні ванни.

Слід зауважити, що навіть на протязі довгого літнього дня рідко вдається встигнути ознайомитися з усіма зазначеними вище екскурсійними об’єктами, деякі з них приходиться вилучати з огляду. Більше того, якщо поєднати поїздку в санаторій з пішохідною прогулянкою по його околицях, то візит в будь-який з них може зайняти цілий день. Зокрема це стосується і сан. “Синяк”, поїздку в який доцільно запланувати так, щоб встигнути оглянути не тільки територію курорту, але й відвідати бювет в лікувальному корпусі. Тому, як правило, екскурсії по санаторіям Свалявщини і Мукачівщини проводяться окремо.

Мукачівський замок

В селищі Чинадієво увагу привертає двоповерховий палац 15 ст. – резиденція колишніх володарів домінії св. Міклоша. З пагорбів, по яким автотраса огинає Чинадієво, відкриваються мальовничі краєвиди гірської частини Мукачівського району, а за останнім підйомом появляється м. Мукачево. На одинокій горі посеред рівнини ефектно виділяється на тлі неба силует старовинного Мукачівського замку. Серед інших архітектурних пам’ятників міста готична каплиця св. Мартина (17 ст.), православний жіночий Свято-Миколаївський монастир (18 ст.), “Біла хижа” – палац 17 – 18 ст. Мукачево вперше згадується в хроніках ще 9 ст., міські права отримало в 1376 році. Кожен навколишній пагорб пов’язаний з певними історичними подіями, про які інколи нагадують не знищені невблаганним часом матеріальні сліди. Так, на горі Ловачка було виявлено найбільше на території сучасної України поселення кельтів (оппідум), яке постало над долиною Латориці більше 2 тисяч років тому назад. Багато цікавих об’єктів представлено в експозиції міського краєзнавчого музею, розміщеній у відреставрованих приміщеннях на Замковій горі.

Хребет Маковиця

Напівдорозі між Мукачевом і Ужгородом, відстань між якими складає 40 км, розташоване село Середнє. Поблизу села в чистому полі видніються кам’яні руїни замку, побудованого в 12 ст., можливо, монахами ордену тамплієрів. За пагорбами, вкритими виноградними плантаціями, далеко від шосе піднімаються лісисті схили хребта Маковиця, Анталовецької Поляни, за якими уже знайома нам долина річки Уж, Турянська долина, названа так, очевидно, завдяки дикому туру, який ще блукав цими горами в часи тамплієрів. Пагорби в районі с. Середнє ідеальні для вирощування винограду різних сортів. Виноробна справа в цих місцях має давні традиції, а смак вин можна оцінити, відвідавши дегустаційний зал в старовинних підземних фортифікаційних спорудах 17 ст., які використовуються місцевим підприємством в якості винних підвалів.

Хребет Маковиця

Даний матеріал оприлюднений на основі книги “Туристам про Карпати – Путівник та краєзнавчі відомості” – В.В. Цигика, та доповнений автором сайту на основі нових матеріалів.