Ужоцький перевал – маршрут від Дністра до Тиси

До вододілу Дністра, Вісли і Тиси

Саме таким географічним пунктом є Ужоцький перевал – перевал через Головний Карпатський хребет, по обидві сторони якого розкинулися старовинні населені пункти бойківщини. Зі Львова туди можна добиратися як залізницею (перша залізнична вітка була прокладена 1904 році), так і на автомобілі. Шосе, що пролягає через Самбір, Старий Самбір, Турку не є завантаженим автотранспортом, має задовільну якість дорожнього покриття і, що головне, проходить через місця, де багато історичних пам’яток, цікавих природних об’єктів, гарних краєвидів.

Самбір

Місто Самбір – це райцентр, де проживає близько 40 тис. жителів, розташований на відстані 75 км від Львова на перехресті шляхів на Добромиль, Трускавець, Дрогобич. За переказами, жителі Старого Самбора, зруйнованого під час монголо-татарського нашестя 1241 року, змінили місце проживання на укріплене поселення Погонич, яке в 14 ст. було перейменовано на Самбір. Як і решту галицьких земель, в 1349 р. місто захопили польські феодали і корінне українське населення було суттєво обмежене в правах. Тому й не дивно, що тут теж був поширений опришківський рух і, як розповідають історичні джерела, в 1738-1754 рр. діяли загони знаменитого Олекси Довбуша, відбувалися бої козацьких загонів із польсько-шляхетськими військами. Серед архітектурних пам’яток міста слід назвати міську ратушу (17-19 ст.) із майже 40- метровою вежею з старовинним годинником, католицький костел (1503 р.) з елементами готики і ренесансу, уніатську церкву Різдва (1738 р.), в якій, нібито, зберігаються мощі святого Валентина, покровителя закоханих, мисливський будинок трансільванського князя і польського короля Стефана Баторія (16 ст.). В старих путівниках повідомляється про залишки кріпосних валів 16-17 ст., які в наш час годі розшукати. На вулиці Міцкевича, неподалік від площі Ринок з ратушею, самбірське училище культури, розташоване в колишньому оборонному монастирі бернардинців (1751 р.), а в колишньому костелі святого Станіслава – органна зала. На вулиці Чайковського, 4 знаходиться музей бойківщини.

Старий Самбір

Продовжуємо рух в напрямку Старого Самбора, який називають воротами в Карпати. Неперервна мережа населених пунктів нанизана на нитку шосе так щільно, що важко визначити де закінчується одне село і починається інше. Через 18 км в’їжджаємо в Старий Самбір – містечко, де проживає 5-6 тис. населення, райцентр на Дністрі, річці, яка в цій місцевості має вигляд звичайного гірського потічка, що розділяє місто на дві частини. Дата заснування міста невідома, але в першій половині 13 ст. воно вже існувало (інакше як його могли б зруйнувати монголо-татарські орди в 1241 р.?). Серед архітектурних пам’яток – костел Святого Миколая (1890 р.) та греко-католицька церква, а при виїзді на Турку увагу привертає кіркут – давнє єврейське кладовище (16 ст.), споглядання якого навіює меланхолійні роздуми про швидкоплинність людського життя.

В 3 км за Старим Самбором, в селі Тершів, можна повернути в долину річки Лінинки, притоки Дністра, на Лаврів (11 км від перехрестя). Лаврівський монастир Святого Онуфрія, заснований ще в часи Галицько-Волинського князівства, імовірно, князем Левом, окрім свого основного призначення як осередку релігійного і культурного життя регіону, виконував також оборонну функцію. Під час реставрації монастирського храму у 1910 р. на стінах бабинця виявлено фрески, датовані 15 ст. За переказами, саме в цьому монастирі поховано його засновника – князя Лева Даниловича, проте місцезнаходження могили невідоме. В навколишніх старовинних селах – Велика Лінина, Тершів, Спас, Бусовисько та інших збереглися численні зразки бойківської сакральної архітектури 18-19 ст., які привертають увагу туристів. Пам’ятки архітектури, відсутність індустріальних об’єктів сприяють відродженню туризму в цьому регіоні, який на початку 20 ст. був у тодішній Польщі улюбленим місцем відпочинку елітарних прошарків населення Львова і Перемишля.

Їдемо у верхів’я Дністра головною дорогою, яка в селі Стрілки повертає в долину річки Ясениці. Праве відгалуження веде в напрямку кордону з Польщею, де біля села Грозьова розташована найвища точка району – гора Магура Ломнянська (1022 м). Вигляд місцевості поступово змінюється, гори все ближче підступають до шосе. Особливою популярністю серед туристів користується село Розлуч, яке знаходиться в мальовничій долині вже на території найвіддаленішого від обласного центру Турківського району (510 м над рівнем моря, 120 км від Львова, 15 км від Турки). Навколишні Карпати представляють собою частину гірського масиву Східні Бескиди. У верхів’ї Дністра це низькі гори і тому район щільно заселений. Проте, поки що це глибока провінція із дорогами, які здатні відлякати будь якого автотуриста. Відпочинок тут може привабити тих, хто хоче змінити міську суєту на спокійну атмосферу гірського села, побути на природі. В Розлучі є джерела мінеральних вод двох типів: слабо мінералізована вода типу „Нафтуся”, та вода з середнім ступенем мінералізації (12-13 г/л). В 30-ті роки 20 ст. ця місцевість перетворилася в модний курорт, в розбудову якого було вкладено чимало коштів. Зараз Розлуч, в якому появляються готелі, гірськолижні витяги, розвивається зелений туризм, потроху відновлює колишню славу курорту. Поблизу села розташовані витоки річки Дністер. Туристи можуть піднятися на гору Розлуч (932 м), далі йти в напрямку села Вовче, де, на південно-західному схилі Розлуцького хребта, на висоті 760 м над рівнем моря знаходяться витоки другої за величиною річки України.

Турка

Невеликий райцентр Турка заснований, кажуть історики, ще за Київської Русі як залога для оборони важливих торгових шляхів, що проходили через Ужоцький перевал. В ті часи в навколишній місцевості було багато турів. Тури зникли сотні років тому, але після них в Карпатах залишилася згадка у вигляді численних топонімів і, можливо, Турка – один з них. До речі, однойменне місто є і на території Івано-Франківської області. Хоч Турка над Стриєм і вважається столицею бойківщини – саме тут вже кілька разів проводилися Всесвітні бойківські фестини – в місті ще слабо розвинена туристична інфраструктура, а серед об’єктів, вартих уваги туристів, можна назвати сакральні споруди та народний музей бойківщини.

Якщо за Туркою повернути на Бориню (смт, рік заснування 1552, близько 1700 жителів), то можна виїхати на трасу Львів – Стрий – Ужгород, до Верецького перевалу. Цей шлях веде через села бойківщини, де люди продовжують жити автентичним сільським життям, де збереглися дерев’яні церкви, дзвіниці та інші залишки старовини. Дорога поволі піднімається долиною Стрия. Зліва, за річкою і придорожніми селами, піднімаються віддалені вершини Сколевських Бескидів, а справа, на відстані всього 8 – 10 км знаходяться вершини Головного Карпатського хребта з пішохідним перевалом Руський Шлях, з домінуючою вершиною Пікуй (1408 м), найкоротший підйом на яку можливий із закарпатського села Біласовиця.

Якщо залишити поворот на Бориню зліва і продовжити підйом, то невдовзі виїжджаємо на Ужоцький перевал (839 м), цікавий як географічна точка вододілу трьох великих річок Європи: поблизу знаходяться витоки Ужа (притока басейну Тиси), Сяну (приток Вісли) та притоків Стрия, який впадає в Дністер. В 1915 році тут велися запеклі бойові дії, про які нагадує військове кладовище часів Першої світової війни. Поряд знаходиться українсько-польський кордон, тому рекомендується мати при собі документи, що засвідчують особу. На перевалі починається туристична стежка до витоків річки Уж, із сінокісних лук, розділених невеликими ділянками букового лісу, відкриваються мальовничі краєвиди.

Даний матеріал оприлюднений на основі книги “Туристам про Карпати – Путівник та краєзнавчі відомості” – В.В. Цигика, та доповнений автором сайту на основі нових матеріалів.