Полонина Шумнеска, гора Петрос

Кілька кілометрів вище села Кваси, в місці впадіння потоку Кевелів у Чорну Тису, переходимо через міст на її лівий берег і прямуємо до візит-центру та контори Кевелівського лісництва, в якій можна придбати вхідні квитки до заповідника. Відстань до полонини складає звідси 12 км, а при бажанні зійти на Петрос слід планувати, як мінімум, дводенний похід, оскільки дорога туди вдвічі довша.

Перші 5 км ідемо вздовж потоку, що бере свій початок на північно-західних схилах гори Петрос. Береги та заплава, що періодично затоплюється повінню, поросли вільхою, а гірські схили вкриті смерековими та буковими лісами з домішкою явора, ялиці та ільма. Через 800 м від початку маршруту проходимо повз мінеральне джерело на лівому узбіччі дороги, ще через півкілометра зустрічається флішова скеля, яка складається з тонких горизонтальних відкладів різних осадових порід. Рослинне життя дає про себе знати і на скельній стіні завдяки багатьом представникам гак званої піонерської рослинності: різноманітним лишайникам, мохам, папоротям. На відстані дещо менше кілометра від скелі підходимо до місця відпочинку, обладнаного під смереками поруч із джерелом. Сто метрів далі і праворуч від стежки стоїть колись могутній, а тепер висхлий ільм гірський з великим дуплом у нижній частині стовбура. Неподалік від нього одна з годівниць, які споруджуються в заповіднику щоб допомогти оленям і козулям в багатосніжні зими. Згодом стежка виводить на лісову галявину, вкриту в літню пору золотисто-жовтими кошиками крем’яника гарного, з якої вже відкриваються мальовничі краєвиди Чорногірського високогір’я. Ще через 2 км виходимо на іншу поляну з обладнаним місцем відпочинку, йдемо стежкою через місток праворуч, покидаючи долину річки Кевелів.

Дорога йде старою вирубкою, що вже заростає молодняком, і виводить до унікальних пралісових угрупувань, серед яких зустрічаються ялицеві, яворові та ясеневі праліси та ільм гірський, який на такій значній площі в Українських Карпатах можна знайти тільки тут. Подолавши численні серпантини підйому та перепад висоти близько 600м , пройшовши відстань 12 км, виходимо на полонину Шумнеска, що починається на висоті 1200- 1300 м над рівнем моря. На полонинських просторах відкривається безкрая картина гірських ландшафтів. Зарості ялівцю та вільхи чергуються з субальпійськими та альпійськими луками, на яких можна побачити рідкісні рослини – арніку гірську, різні види тирличів, рододендрон східнокарпатський.

Стежка на Петрос повертає наліво, йде вздовж хребта і через кілька годин підйому виводить на четверту за висотою вершину Українських Карпат. Вся вершина вкрита скельними брилами, скельними виходами і грядами, саме тому її назва походить від латинського слова, що означає „камінь”. Звідси, з висоти 2020 м н.р.м., відкривається панорама найвищих гірських масивів України. У східному напрямку можна побачити практично весь Чорногірський хребет з характерним конусом Говерли на передньому плані. На півдні знаходяться гори Марамороша або Гуцульські Альпи, по яким проходить державний кордон з Румунією. На заході видніється хребет Свидовець, а в північно- західному напрямку гірський масив Горгани, який утворює вододіл між Закарпаттям та Івано-Франківською областю. При продовженні маршруту слід врахувати, що спуск з Петроса в бік Говерли має дуже круті ділянки і потребує особливої обережності.

Даний матеріал оприлюднений на основі книги “Туристам про Карпати – Путівник та краєзнавчі відомості” – В.В. Цигика, та доповнений автором сайту на основі нових матеріалів. Позаяк ми рекомендуємо додатково вивідати актуальну інформацію з різних надійних джерел (форуми та туристичних телеграм каналів) по даному маршруту.