У верхів’ях річок Мала і Велика Уголька знаходиться Угольський масив Карпатського біосферного заповідника. Працівниками заповідника прокладені стежки екотуристичних колових маршрутів протяжністю до 5 км з перепадом висоти не більше 500 м, для проходження яких достатньо мінімальної фізичної підготовки. На шляху до заповідного масиву проїжджаємо село Колодне, в якому знаходиться Миколаївська церква – одна з найдавніших дерев’яних церков Закарпаття, побудована в 1470 році. Автотуристам слід враховувати поки що низьку якість дорожчого покриття починаючи від села Угля до кордонів заповідника, відстань до кожного з яких звідси складає близько 15 км.
На околиці присілка Малої Угольки, біля контори Угольського лісництва, вище якої є столітні насадження північноамериканської дугласії, починається пішохідний маршрут. Переходимо через місток, через подвір’я місцевої школи, розміщеної в колишньому графському мисливському будинку, і йдемо по лісовій стежці, яка піднімається все вище і вище. Майже на узліссі зустрічаємо огороджене провалля першої на нашому шляху печери „Дружба”, її середня глибина складає 50 м, а за загальною протяжністю ходів, що становить понад 1 км, вона є найбільшою печерою Українських Карпат. Від печери стежка продовжує підніматися вгору. Приблизно через півкілометра починається буковий праліс, в якому зустрічаються дерева віком 250 – 300 років, висотою до 40 м і до 1 м в діаметрі. Максимум через годину ходу добираємось до хребта Гребінь – скельного масиву, який перетинає ліс в напрямку із заходу на схід. У підніжжя скельних стін, які місцями стрімко піднімаються понад лісом, ховаються входи в печери і гроти. Тут, в одній із невеликих карстових печер, було знайдено лігво печерного ведмедя, численні кістки тварин, що стали жертвою хижака. А з вершини скелі Чур, яка колись була культовим місцем язичників, відкривається чудовий краєвид незайманих букових лісів Угольки та віддалених гірських схилів. В нижній частині скельного масиву, неподалік від Чура, знаходиться знаменитий карстовий міст – природний скельний тунель, що утворився внаслідок ерозійних процесів, вимивання більш м’яких гірських порід. Природна арка, яка з давніх часів притягає увагу людини, утворена з вкритих лісовою рослинністю мармуроподібних вапняків. Від карстового моста стежка веде вниз до вихідного пункту маршруту.
Екотуристичний маршрут у верхів’я Великої Угольки теж починається біля пропускного пункту Угольського лісництва Карпатського біосферного заповідника. Неподалік звідси знаходиться „буркут” – мінеральне джерело, вода якого використовується місцевим населенням як лікувально – столова. В напрямку маршруту увагу привертає самотня сіра скеля, яка піднімається вище лісу – проміжкова мета нашого маршруту на шляху до печери „Молочний Камінь”.
Від пропускного пункту дорога веде вгору повз луки і садиби, прямує до лісу, перетинає струмок і тут роздвоюється. Повертаємо направо і йдемо в напрямку, який приводить до підніжжя вже згадуваної скельної стіни. На вершину скелі веде вузька і досить небезпечна стежка, а наш маршрут продовжується по добре второваній дорозі серед кам’яних брил до наступної розвилки, на якій слід повернути наліво і дійти до обладнаного місця відпочинку біля примітного бука з роздвоєним від поверхні землі, ніби двоногим, стовбуром. Звідси 50 м до входу в сталактитову печеру. Грунтові води просочуються крізь вапнякові товщі, проникають в печеру і стікають по солевих наростах, а їх білуватий колір нагадує молоко. Печера має широкий вхід, за яким вона розгалужується на два ходи, має два рівні, на яких розташовано кілька великих залів. Загальна довжина ходів печери становить 92 м, тут багато сталактитів і сталагнатів – колоноподібних утворень внаслідок зростання сталактитів із сталагмітами. На початку 70-х років минулого століття, в процесі розкопок в печері було знайдено кремнієві знаряддя праці епохи верхнього палеоліту, кістки печерного ведмедя, що вказує на стоянку древніх мисливців. Деякі із знайдених предметів, вік яких сягає 20 тис. років, експонуються в обласному краєзнавчому музеї в м. Ужгороді, в музеї екології гір Карпатського біосферного заповідника в м. Рахові.
Після огляду печери продовжуємо рухатись стежкою, яка, описуючи замкнену криву, спускається вниз до вихідної точки маршруту. При підході до розвилки, розташованої на узліссі, з правого боку від стежки, за потоком Кам’яний, видно відроги скельного хребта Гребінь, який тягнеться в бік Малої Угольки. В цьому районі зосереджена майже половина з приблизно 60 карстових печер Українських Карпат, в яких окрім сталактитів, сталагмітів інколи знаходять і невеликі утворення заокругленої форми – пізоліти, або печерні перлини. Захоплення викликають не тільки печери, скелі, але й лісова рослинність: кущі і дерева якимось дивом ростуть на суцільному камінні навіть на прямовисних стінах. Тут одне з небагатьох в Карпатах місць, де можна зустріти в природних умовах реліктову рослину – тис ягідний, зустрічаються беладонна, чорні лискучі ягоди якої містять отруйний алкалоїд атропін, ялівець козачий та інші рідкісні представники карпатської флори.
Даний матеріал оприлюднений на основі книги “Туристам про Карпати – Путівник та краєзнавчі відомості” – В.В. Цигика, та доповнений автором сайту на основі нових матеріалів. Позаяк ми рекомендуємо додатково вивідати актуальну інформацію з різних надійних джерел (форуми та туристичних телеграм каналів) по даному маршруту.
