Гірський біг: дистанції, правила, змагання

Трейлраннінг, скайраннінг, біг по пересіченій місцевості, гірський біг – ці види бігу настільки схожі, що непосвяченому складно зрозуміти, яке зі змагань – гірський біг, а яке – трейлраннінг.

Чому гірський біг виступає окремою легкоатлетичною дисципліною – зрозуміємо з цієї статті.

Що таке гірський біг

Найпростіше пояснення тому, що таке гірський біг мало відрізняється від визначення іншої бігової дисципліни легкої атлетики. Виняток у тому, що спортсмени прагнуть фінішу, пересуваючись гірською місцевістю. Щоб зрозуміти, що таке гірський біг, краще порівняти його зі схожими біговими дисциплінами.

На відміну від бігу по пересіченій місцевості, гірський біг – це довші дистанції та рельєфні траси.

А що тоді щодо скайраннінгу? У цій дисципліні теж дуже круті підйоми, а за маршрутом тільки гори. Скайраннінг відрізняється від гірського бігу тим, що змагання з нього проводяться на значних висотах: найчастіше це 2000 м над рівнем моря і вище.

Від трейлраннінгу гірський біг відмінний тим, що на трасі останнього допускаються гравійні та асфальтовані ділянки дороги, тоді як трейл – це біг по стежках.

Історія

Гірська Шотландія – прародителька змагань із гірського бігу. Ще в 11 столітті тут відбулися перші офіційні змагання з гірського бігу: король Малькольм III шукав найшвидшого гінця в королівстві. Відомості про такі перегони збереглися у Шотландії аж до 19 століття.

Учасниками зазвичай ставали пастухи та селяни, переможці серед них у народі вважалися дуже шановними людьми. Оскільки переможці отримували досить великі призові, гірський біг був у центрі уваги букмекерів.

Сучасне обличчя – правила, нормативи, категорії – гірський біг став знаходити з кінця 19 століття, коли була заснована Британська асоціація любителів легкої атлетики (Amateur Athletic Association of England). Довгий час, майже ще століття, гірський біг мав чітку межу між професіоналами та аматорами: багато перегонів було закрито для участі в них бігунів-аматорів. Лише 1992 року всім змаганням з гірського бігу було надано статус відкритих.

В даний час гірський біг регулює Всесвітня асоціація гірського бігу (World Mountain Running Association, WMRA). Асоціація працює від Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (IAAF).

Як відбуваються змагання

Змагання з гірського бігу розрізняються за довжиною дистанції та за набором висоти. Траси у межах цих видів, своєю чергою, також класифікуються за категоріями. Середній нахил зазвичай становить від 5 до 20%.

Набір висоти

• Категорія А

Довжина траси починається від однієї милі – 1609 м. Набір висоти на кожну милю має бути не менше ніж 76 метрів. Шосейні ділянки можуть становити трохи більше 20 % від загальної довжини траси.

• Категорія В

Набір висоти на кожну милю має бути не менше ніж 38 метрів. Шосейні ділянки можуть становити трохи більше 30 % від загальної довжини траси.

• Категорія с

Набір висоти на кожну милю має бути не менше ніж 30,4 метрів. Шосейні ділянки можуть становити трохи більше 40 % від загальної довжини траси.

Довжина дистанції

• Категорія Long (довга) – понад 12 миль (19,3 км);
• Категорія Medium (середня) – понад 6 миль (9,6 км.);
• Категорія Short (коротка) – до 6 миль (9,6 км.).

Рідше змагання з гірського бігу бувають з елементами орієнтування (категорія). У таких перегонах роздільний старт, і найчастіше спортсмени змагаються командами з 2-х чи 3-х осіб.

І, звичайно, є в гірському бігу і відповідний марафон (категорія ММ – mountain marathon). Від шосейного він відрізняється не лише тим, що його траса прокладена гірським рельєфом, а й що гонка проводиться протягом двох і більше днів.

Такі змагання також беруть загальне від спортивного орієнтування, тому що спортсмени одержують карти та координати контрольних точок. Як правило, це командні перегони.

Підготовка до гірського бігу

Гірський біг – це не тільки вміння долати круті та затяжні підйоми, не менш важливо вміти швидко бігати з гори. Потрібно розуміти, що при цьому працюють різні групи м’язів, а біг під гірку вимагає від атлета додаткових технічних навичок та відсутності страху.

Біг з гори – невід’ємна частина більшості гірських змагань, яку часто не беруть до уваги тренування. Весь виграний час на підйомі може відразу розчинитися, якщо не вміти бігати спуск, тому в тренування включайте інтервали і підйомів, і спусків. Ваше завдання – бігти легко та спокійно.

У гірському бігу не вдасться відключити думки про те, як і куди ставити ногу. Траси тут є неоднорідною поверхнею, так що спортсмен повинен постійно думати про свій наступний крок.

Тренування

Силові тренування у залі потрібні представнику гірського бігу, як нікому іншому. Задня поверхня стегна та литкові м’язи – центральні у цьому виді спорту. Свої ноги слід навчити бігти в гору за допомогою стегна, а не стопи. Велотренування, до речі, добре допомагають у посиленні м’язів стегна.

Для гірського бігу тренування в горах, звичайно, найкраще, проте не всі мають подібну можливість. Але якщо у вашому місці проживання є гірськолижний схил чи пагорби, достатньо буде бігати повтори на них.

Тренування на рівних трасах, де ухили рідко перевищують 20%, не зроблять з вас конкурентоспроможного атлета. Це значною мірою обумовлено нервово-м’язовою ефективністю, що виникає при підйомі та спуску по крутому та нерівному рельєфу.

Запам’ятайте, що процес навчання бігу в горах вимагає набагато більше, ніж інтервали та довгі пробіжки. У цьому біговому вигляді є додаткові навички, які необхідно відточувати, включаючи переміщення технічною місцевістю, читання погодних умов у горах, відточування рівноваги.

Крім того, часто потрібні такі навички, як читання топографічних карт, пошук маршруту, використання компаса.