Гора Озірна

Гірська вершина, вкрита рідким хвойним лісом, височіє за скульптурною групою “Синь і Вир”, її добре видно навіть у хмарну погоду, адже розташована вона на відстані не більше 3 км.

Слід іти верхньою стежкою понад озером, яка поступово піднімається вверх по схилу. Спочатку навкруги густий ялицево- смерековий ліс з віковими деревами, який, проте, досить швидко рідшає. Невдовзі стежка перетинає один із струмків, які живлять озеро, і приводить до невеликого перевалу між горами Озерна і Бірок. Тут, де стежка розгалужується, слід повернути наліво і продовжити підйом. Дорога забирає все вище і вище і згодом виводить повз одиноку дерев’яну хатину місцевого господаря, всюдисущу антену мобільного зв’язку на сінокісні луки і пасовища, які найбільш привабливі у липні-серпні, коли на високогір’ї починається період інтенсивного цвітіння різнотрав’я. На крутосхилі знов починається ліс, ще вище – ділянка криволісся і, нарешті, виходимо на вершину.

Звідси, з п’ятисотметрової висоти, озеро виглядає зовсім крихітним. А навкруги в первісному хаосі розкидані лісисті гори, над якими в димчастому мареві проглядають віддалені схили альпійських лук. За озером, на північному сході, а також в напрямку точно на схід, громадяться підпираючи небо вершини Горган, за якими починається Івано-Франківська область. Тут домінують Вишковський Горган (1439м), Грофа (1748м), Попадя (1740м). На південному сході і півдні – Негровець, Стримба і Кам’янка. На північному-заході – Хребет Смерека, де бере свій початок Ріка, долиною якої проходить шосе до Торуньського перевалу.

Даний матеріал оприлюднений на основі книги “Туристам про Карпати – Путівник та краєзнавчі відомості” – В.В. Цигика, та доповнений автором сайту на основі нових матеріалів. Позаяк ми рекомендуємо додатково вивідати актуальну інформацію з різних надійних джерел (форуми та туристичних телеграм каналів) по даному маршруту.