Історія драми на марафоні 1908 року
Сьогодні ми поринемо в глибоке минуле і розповімо історію одного з найдраматичніших і найскандальніших забігів в історії. Перемістимося в ті далекі часи, коли світ був зовсім іншим, але бажання бігти швидко і перемагати було таким самим сильним, як і зараз. На фотографії до цієї посади ви бачите, напевно, найвідоміший фініш на марафоні в історії, ну а якщо і не найвідоміший, то найзнаковіший вже точно. Але давайте спочатку познайомимося з головним героєм цього знімку, а потім — і з тріумфом справжньої спортивної волі.
Олімпіада 1908 року проходила в Лондоні, попередні змагання викликали неймовірний ажіотаж у глядачів та вболівальників, а змагання в країні, яка на той момент мала найбільший світовий вплив, мало підняти престиж і популярність цього спортивного свята на зовсім новий рівень.
Так і вийшло, сотні тисяч уболівальників з усього світу стежили за боротьбою найкращих атлетів у світі, газети навперебій розповідали про нові рекорди та перемоги. І вишнею на цьому торті спортивної урочистості мав стати Олімпійський марафон. Головним фаворитом виступав італієць Дорандо П’єтрі, який за 5 років до цієї Олімпіади взагалі навіть не думав про біг, а в результаті став головною зіркою легкої атлетики. Катаючись на велосипеді та здійснюючи тривалі піші прогулянки в дитинстві, він заклав основу для міцного здоров’я, але бігом не займався та інтересу до нього не відчував. Але якось узявши участь у забігу заради інтересу, не знімаючи свого робочого одягу, він несподівано для всіх здобув перемогу, випередивши сильних бігунів. Талант очевидний. І Дорандо, почавши тренуватись, буквально за кілька років став лідером італійської команди на різних дистанціях.
Англія – країна дощів і туманів, але навіть у цій країні посередині літа бувають спекотні дні, і саме в середині дня в дику для Лондона спеку було дано старт марафону. Дорандо дуже акуратно почав забіг, що для таких умов було дуже здорово. Але до фінішу спека все одно зробила свою страшну справу, за допомогою неймовірних зусиль атлет створює на останніх кілометрах відрив, який дозволяє фінішувати досить комфортно, не озираючись через плече. Коли італієць вибіг на величезний, переповнений стадіон, що реве, він не зрозумів, де фініш, і звернув не в той бік. Коли його спробували розгорнути, він упав вперше, а далі почалася агонія тривалістю цілих 10 хвилин, за які, падаючи і піднімаючись, він рухався до фінішу 500 метрів, що залишилися. Його запас перед переслідувачами був такий великий, що всі 75 тисяч глядачів стадіону спостерігали за цими самотніми муками атлета. Жалісливі судді не могли дивитися на ці муки, допомагали атлету вставати і практично донесли його до фінішної межі.
Італієць став першим, хто фінішував на споконвічній дистанції марафону. Раніше точної дистанції марафон не припускав, приблизна довжина була 40 кілометрів, але королівська родина захотіла побачити Олімпійський марафон з вікон свого замку, тому забіг довелося збільшити до тих 42 кілометрів, які досі є стандартом марафонської дистанції. На подолання марафону в пекельну спеку італійцеві знадобилося 2 години 54 хвилини, за хвилину за ним фінішував американець Джон Хейз. І саме він став переможцем Олімпійського марафону: американська команда подала скаргу на італійця через надання сторонньої допомоги. Трагедія для одного атлета та тріумф іншого обернулася одним із найбільших скандалів у легкій атлетиці. А фотографія фінішу італійця стала найвідомішою біговою фотографією у світі.
На італійця чекала міжнародна слава, його волю до перемоги оспівував сам Артур Конан Дойл у своєму репортажі зі стадіону. За вказівкою самої королеви Великобританії для нього було виготовлено кубок переможця, аналогічний тому, що вручався Олімпійським чемпіонам.
Весь спортивний світ чекав на реванш італійця над американцем, і вони його дочекалися восени того ж року. У Нью-Йорку пройшов показовий забіг між найсильнішими атлетами того часу, і там італієць переміг уже без допомоги суддів, довівши, хто наразі найсильніший атлет світу.
Наступного року пройшов ще один старт, де американець сподівався взяти реванш, але перемогу знову святкував італієць. Кар’єра Дорандо П’єтрі була недовгою, він закінчив стартувати у 26 років, довівши рекорд на марафоні до 2:38:49.
Олімпійський марафон 1908 року був прикладом справжнього спортивного героїзму та безкомпромісного, жорсткого, але справедливого суддівського рішення. Забіг, у якому всі запам’ятали не переможця, а того, хто боровся до самого кінця, хоч він і не стояв на сходинці п’єдесталу. Іноді шлях до своєї мрії важливіший за перемогу при її досягненні, адже саме під час боротьби на дистанції виявляються головні якості справжньої людини. Ця проста істина актуальна не тільки в спорті, чи не так?
